Цей допис був написаний мовою оригіналу — італійською — Паоло Гамбарделлою. Його перекладено агентом штучного інтелекту, і він може містити неточності.
Вчора майже одночасно вийшли дві новини. Перша: документи WARN підтвердили, що скорочення б’ють по реальних студіях — ZeniMax Online Studios (The Elder Scrolls Online) та Id Software (Doom), цілі технічні відділи зметені під мітлу.
Друга: Федеральна резервна система США призначила Ашу Шарму, CEO Xbox, радницею свого таск-форсу з питань «Продуктивності та зайнятості» — із конкретним мандатом вивчати макроекономічний вплив штучного інтелекту. Вона єдина чинна CEO серед усіх учасників таск-форсів ФРС.
Одні скорочують робочі місця, інших запрошують радити державі, як їх захистити. Система працює саме так, як її спроектували.
Щоб зрозуміти, чому масові звільнення не суперечать, а навпаки — узгоджуються з інституційним визнанням у корпоративному та фінансовому середовищі, варто розібрати три структурні чинники.
1. Як визначається продуктивність
У макроекономічних моделях продуктивність рахується як обсяг виробництва на одиницю праці. Коли керівництво скорочує персонал, але за допомогою автоматизації зберігає той самий обсяг виробництва, фінансові та регуляторні інституції бачать успішну операційну оптимізацію.
2. Мандат на інтеграцію ШІ
Ради директорів і центральні банки надають перевагу лідерам із бекграундом, схожим на той, що має пані Шарма. Головна мета — зрозуміти, як технології загального призначення, що з’являються просто зараз, можуть стиснути лінійні витрати на виробництво і переосмислити майбутній розподіл праці як активу.
Той, хто вже довів, що вміє це робити у власній організації — скорочуючи тисячі посад і при цьому обіцяючи кратно вищий результат — це рівно той профіль, який потрібен за столом, де пишуть правила для всіх інших.
3. Асиметрія ризику та відповідальності
Розробники ігор несуть специфічний продуктовий ризик: якщо гра не злетіла, команда відчуває це на собі одразу й особисто.
Керівники натомість управляють системним ризиком, розподіленим між цілими портфелями і розтягнутим на роки. На ринках капіталу масові звільнення заради захисту маржі закодовані як нормальний фідуціарний обов’язок — і це лише зміцнює профіль керівника для інституційних та консультативних ролей.
Люди з ZeniMax Online та Id Software витратили роки — у деяких випадках більше десятиліття — на те, щоб створити результат, який сьогодні вимірюється як відновлена продуктивність.
Що залишається
Це розходження описує точну структурну реальність: метрики, якими фінансові системи вимірюють ефективність керівників, працюють цілком незалежно від довгострокового утримання творчих і технічних талантів та від моральних зобов’язань будь-якої компанії.
Хочу закінчити словами великого італійського підприємця Адріано Оліветі, світла йому пам’ять: «Фабрика не може дивитися лише на показник прибутку. Вона повинна розподіляти багатство, культуру, послуги, демократію. Я думаю про фабрику для людини, а не про людину для фабрики»