Цей допис був написаний мовою оригіналу — італійською — Паоло Гамбарделлою. Його перекладено агентом штучного інтелекту, і він може містити неточності.
Ти вивчаєш, як Гітлер здобував популярність у Веймарській республіці. Економічні причини, політична криза, виступи в пивних, дешевий популізм. Серйозна тема, але й важка.
І тут хтось у класі каже: а що, якби ми зробили симулятор пивної?
Треба розливати пиво, обслуговувати клієнтів, заробляти гроші. По залу ходить Гітлер і несе маячню. Якщо напоїти його досить добре — його популярність падає. Якщо дати йому говорити — росте.
Ось вам відеогра. Ви щойно її придумали. І ШІ будує її просто по ходу розмови.
Саме таким я уявляю позакласний гурток.
ШІ плюс відеоігри плюс гуманітарні предмети. Історія, філософія, література, економіка. Ігри завжди були системами правил, побудованими на реальних подіях і людській діяльності.
Формат простий. Клас сідає. Вчитель — єдина точка контакту з ШІ-агентом. Учні генерують ідеї та координуються, щоб давати йому завдання. Вчитель записує, спрямовує, ставить запитання. Агент будує. Наприкінці грають усі разом.
Не треба вміти програмувати. Не треба знати Godot. Треба вміти думати над проблемою і працювати в команді.
Історія, перекладена мовою механік.
Коли учень вирішує, що «п’яний — менша популярність», він міркує про те, як працювала суспільна підтримка у Веймарі. Він будує причинно-наслідкову модель. Робить те, що роблять історики, але інструментом, який йому близький.
Гра змушує свідомо спрощувати. Треба вибрати, що важливо, що вимірювати, що ігнорувати. Цей вибір і є критичним мисленням, яке так хочуть навчити. А потім граєш. Сміієшся. І цей сміх — вже пам’ять.
Нові горизонти
Сьогодні будь-хто з чіткою ідеєю та ШІ-агентом може отримати робочий прототип за кілька годин. Не шедевр — прототип. Щось, що запускається, до чого можна доторкнутись, що реагує.
Доступ до створення більше не залежить від технічної компетентності. Він залежить від ясності думки.
У школах є позакласні гуртки — робототехніка, театр, інформатика. Всі корисні. Але є нова територія, яку, я впевнений, варто досліджувати: використовувати ШІ, щоб перетворювати гуманітарні предмети на інтерактивні досвіди, які учні проектують разом.
Хтось це зробить — рано чи пізно. Може, почнеться зі звичайного класу.