Цей допис був написаний мовою оригіналу — італійською — Паоло Гамбарделлою. Його перекладено агентом штучного інтелекту, і він може містити неточності.
Останнім часом мені здається, що помилки не просто йдуть одна за одною, а наростають в геометричній прогресії. Нові технології дозволяють нам діставатися з точки А до точки Б іноді майже миттєво. Але саме це змушує нас упускати можливості, які можуть виявитися ключовими.
Уяви, що цих вихідних ти вирішуєш сходити до музею в своєму місті. Уяви, що в тебе є вертоліт, який забирає тебе прямо з дому і доставляє прямо до музею. Політ на вертольоті — це круто (думаю, принаймні — сам ніколи не літав), тож уяви, що єдина ціна — заснути в дорозі. Перевага очевидна: ти миттєво опиняєшся на місці. Але ти втрачаєш усе інше: якби ти пішов пішки, міг би зустріти старого знайомого по дорозі. Або, хто знає, натрапити на кафе з чудовим сніданком. Або побачити оголошення про відкриття нового культурного центру і вирішити завернути туди. Звичайно, пішки довше і втомливіше — але дорогою трапляються можливості.
Так от, у game design сьогодні можна згенерувати специфікацію до фічі майже миттєво. Керівник каже тобі зайнятися цією фічею, дає тиждень, а ти вже за дві години маєш готову основу. Усе завдяки алгоритмам, що працюють на надпотужних обчислювальних системах і по суті базуються на статистичній імовірності — вони здатні генерувати структуровану й досить зв’язну документацію за лічені хвилини. Набагато швидше, ніж встигнеш ти чи я — це точно.
Проблема в тому, що губиться дорогою: можливість відкрити щось нове і отримати несподівані ідеї. Але керівник давав тиждень, а ти здаєш за два дні — тож твій OKR, швидше за все, виглядатиме краще, ніж якби ти витрачав цей час на дослідження.
Тож як бути? У мене є чітка відповідь для себе. Справжній професіонал, на мою думку, має давати собі час на роботу — креативність потребує обмежень, але також потребує часу!