Skip to content

Category: Dog game

Те, ким Hellblade тебе робить

Цей допис був написаний мовою оригіналу — італійською — Паоло Гамбарделлою. Його перекладено агентом штучного інтелекту, і він може містити неточності.

A metà giugno 2026, mentre Ninja Theory stava ancora mostrando il suo prossimo gioco all’Xbox Showcase, Microsoft stava già discutendo internamente se chiudere lo studio.

На середину червня 2026 року, поки Ninja Theory ще демонструвала свою нову гру на Xbox Showcase, Microsoft вже внутрішньо обговорювала, чи закривати студію.

Згідно з Bloomberg та джерелами, підтвердженими кількома виданнями, Ninja Theory, Double Fine і Compulsion Games наразі ведуть переговори про викуп незалежності від Microsoft. (Джерела: IGN, Kotaku)

Виправдання Microsoft

10 червня нова CEO Xbox Аша Шарма опублікувала внутрішній меморандум, який став публічним: “Next 100 Days: Xbox Reset”. Тон — з категорії тієї «корпоративної відвертості», яка слугує радше для того, щоб підготувати співробітників до скорочень, ніж поділитися баченням.

Наведені цифри важко ігнорувати:

  • Xbox вклав понад 20 мільярдів доларів за п’ять років у контент, платформу та залізо
  • За той самий період річний виторг впав майже на 500 мільйонів
  • Прогнозована маржа на 2026 рік — близько 3%, нижча за попередній рік
  • Вартість апаратної пам’яті зросла у п’ять разів за два роки

У документі йдеться про «перерозтягнутий студійний портфель» і необхідність швидкості, маржинальності та гарантованого щорічного пайплайну. Шарма прийшла з EA, відома своїм data-driven підходом. Застосований до студій на кшталт Ninja Theory, він дає цілком передбачуваний результат.

Парадокс якісно зробленої роботи

Що вражає, проте — це те, що Ninja Theory зробила рівно те, що нам усім кажуть робити: вибудувала впізнавану мистецьку ідентичність, заохочувала творчий ризик, випускала ігри, про які індустрія роками говорить із щирою повагою. Творча досконалість — не страховка від бюджетних рішень.

Часи змінилися. Великі корпорації купують студії, щоб наростити каталог, а потім оптимізують, коли цифри не сходяться. Різниця між Ninja Theory у 2018-му (щойно куплена Microsoft, здавалося б, із гарантованим майбутнім) і Ninja Theory у 2026-му — у фінансовому контексті, в якому їм доводиться працювати.

Це незручний урок, і він стосується всіх, хто працює в індустрії: добре робити свою роботу — необхідно, але недостатньо. Захист забезпечують інші чинники: маржа, позиціонування, фінансова автономія. Це мало пов’язано з якістю дизайну.

При цьому добре робити свою роботу залишається єдиним, над чим ти справді маєш контроль. І цей пост — частково невеликий уклін тим, хто робив це на найвищому рівні.

Що нам залишила Ninja Theory: інструмент

Я не працював із Ninja Theory, але, як і багато хто в галузі, стежив за тим, що вони роблять, із щирою повагою. Аналіз, що йде далі, — спроба зрозуміти чому їхня робота працювала.

Сила Ninja Theory полягала у фантазії, яку вони давали гравцеві. І це розрізнення, яке багатьом — і всередині команд розробки, і поза ними — важко провести.

Одна з найпоширеніших помилок, із якою я стикаюся у своїй консультаційній роботі, виглядає так: команда вміє описати свою гру через механіки, жанр і арт-дирекцію, але не може відповісти на фундаментальне питання:

Ким ти даєш стати гравцеві?

Не «що робить гравець» (дієслова та системи). Не «про що гра» (тема та наратив). А: ким гравець стає під час гри? Яку фантазію він проживає?

Кейс: Hellblade — Senua’s Sacrifice

Предмет розгляду: Hellblade: Senua’s Sacrifice, Ninja Theory, 2017. Продукт у цілому.

Задекларована фантазія: Ninja Theory говорила про «experiential storytelling», про бажання автентично симулювати психоз (із залученням реальних психіатричних консультантів), про досвід від третьої особи за кельтську воїна. Задекларована фантазія — приблизно «воїн + темна подорож + норвезька міфологія».

Дієслова гравця — що ти насправді робиш, у циклі

У Hellblade гравець:

  • Просувається ворожими та часто дезорієнтуючими середовищами
  • Сприймає світ крізь видіння та голоси (Фурії), які коментують, обманюють, застерігають
  • Розв’язує візуальні пазли, знаходячи форми в пейзажі — але рішення ніколи не є об’єктивно однозначним, це твоя інтерпретація
  • Бореться в ситуаціях, що здаються нездоланними, проти ворогів, які відроджуються
  • Несе тягар (буквально: череп Діліона), який не можна покласти

Жодне з цих дієслів — не «бути могутнім воїном». Жодне не обіцяє домінування чи майстерності в класичному розумінні.

Емоційна обіцянка

Найкращий момент у Hellblade — не коли ти виграєш сутичку. А коли вдається рухатися далі попри все. Попри голоси. Попри відчуття, що за тобою спостерігають і тебе засуджують. Попри світ, який не хоче бути зрозумілим.

Емоційна обіцянка — витримати попри внутрішній біль.

Відокремлюємо фантазію від тематичної оболонки

Прибери норвезьку міфологію. Прибери вікінгів. Прибери Хельхейм.

Залишається: людина, яка сприймає світ інакше, ніж інші, мусить діяти попри це спотворене сприйняття — і не зупиняється.

Ось і є фантазія. Вона повністю незалежна від сеттингу. Вона системна, а не косметична.

Конфлікти фантазії

Головний ризик — у бойовій системі. У деяких фрагментах гравець може відчути себе компетентним у класичному розумінні екшн-гри. Коли це трапляється, фантазія «тієї, що виживає та рухається вперед попри психоз» — тріскається.

Ninja Theory справляється з цим, підтримуючи високий візуальний і звуковий тиск навіть під час сутичок. Але це крихкий баланс. Якби вони поглибили бойову систему, щоб конкурувати з іншими екшн-іграми, фантазія, найімовірніше, розсипалася б.

Рішення залишити її простою — не технічне обмеження. Це дизайн-рішення на службі фантазії.

Дизайн-імплікації

З core fantasy Hellblade безпосередньо випливають три наслідки:

  1. Не давати занадто багато контролю — якщо гравець відчуває, що тримає ситуацію в руках, фантазія виживання під внутрішнім тиском слабшає
  2. Голоси мають взаємодіяти з геймплеєм — не як flavor text, а як елементи, що впливають на рішення гравця в реальному часі
  3. Уникати будь-якої «єдино правильної відповіді» — фантазія тримається на перцептивній неоднозначності; чіткий HUD або прямолінійний туторіал її знищують

На завершення

Microsoft порахувала — і дійшла висновку, що Ninja Theory недостатньо прибуткова для масштабу, який Xbox вибудував. Але є одна річ, яку цифри не фіксують: Ninja Theory вміє відповідати на найважче питання ігрового дизайну — «ким стає гравець?»

Якщо студія закриється, ми втратимо один із небагатьох голосів в індустрії, який зрозумів: фантазія гравця важливіша за механіки, важливіша за жанр. І, можливо, в довгостроковій перспективі — важливіша за маржу.

Today is a good day

Yesterday under the shower, I had an “eureka” moment. Now I can continue with a project I had put on pause, because I have a new vision to work on. This breakthrough was possible because I put hours into studying a tool– a completely different kind of task. My mind started connecting the dots, and after a couple of “let’s try this…” attempts, I got it.

I am happy; now I have renewed energies to work on this.

Continuous patrolling in Pawtners Case

Yesterday, I got the third prototype for my game Pawtners Case. I have this design pillar, which is called “continuous patrol”. One of the objectives of the ideation stage and pre-production is to decide on design pillars that will guide the rest of the production and launch.

That means that I don’t want to have a main menu. You run the game, you are in the game. Most games do not need a main menu, especially nowadays when loading a game takes so much times and connections.

Also, there is no death condition. You can fall off the level (imagine levels are islands in the sky) and land on the same level again. I am also thinking of minigames to do.

Credits will be integrated into the game, too. You can ignore them, but you don’t have to skip them.

Pawtners Case first blockout

This week I have worked intensively on my indie game, Pawtners Case. You are a police dog and you have to help your colleagues to solve cases.

The first level I am prototyping is a medium one. The goal is straightforward, you need to reunite with your colleague, Agent Quinn, and escape a warehouse. There is a bomb to dismantle, too.

This week I have implemented a lot of features, and a blockout. You can see the result here:

For the blockout, I started by looking for references and setting up a moodboard:

Then, I proceeded to create a notepad where I defined my goals, the sequence, and so on. Later I created a map:

Then, in Unreal Engine I set up the level, iterating on the concept. I have to say that I find Unreal Engine versatile for a game designer. It has integrated a gameplay framework that makes things easier. I am happy with my choice!

Pawtners Case

Today I have completed a set of new mechanics which will be useful for the very first prototype of my game. You can watch here:

I have also changed the name of the game, after listening to the first feedback on a Discord server. The game will be called Pawtners Case, I am studying also layouts for a possible capsule. This is what I got so far:

I am impressed by Unreal Engine. I don’t know why I didn’t use it until now. It has a whole gameplay framework already implemented, you can set things up very easily. And placing object in the level is fairly simple. It doesn’t have the huge community that Unity has, but it’s a powerful tool.

Now I need to focus on the level for the first prototype, and double check which mechanics I am missing.

Snifferson & Solvito: Paws on the case

I discovered that AEVI, a local association that helps game developers in Spain, activated a help plan for independent developers. They help you financially with the development of a prototype.

My first solo dev game in Unreal Engine is taking shape! I am excited, and I am willing to keep things very small and doable. I want to make a complete game in 6 months, and I can add 2 more for QA and debugging but that’s it.

My intention is to keep things fairly simple:

  • You control a police dog and your goal is to help your human companion solve a case
  • No dialogues, just emojis to express emotions. I want to avoid too many terms to translate. You can develop a relationship with your human colleague which will help you during levels
  • As a dog, you can find valuable items (+$) but also damage the environments (-$) and this will influence the economy of the central station
  • Everytime you perform some action you will learn more abilities during the level which can be useful to solve the case, so you decide
  • No violence, PEGI 12, E10+ game. Explosions and shots will be funny using ragdolls and silly animations

Dog game

When I was younger I was addicted to TV shows with a policeman and a dog. The most famous one was called Tequila & Bonetti. I still remember that piano music that Bonetti played at night, recalling his dark past.

I am studying Unreal Engine and I had an idea: an action game with a story where you are the dog and have to solve situations to move forward with the story.

For now it’s called simply “Dog game”, I am implementing the first mechanics.

Follow here the development of this game